Первинний рак печінки

Первинний рак печінки — це вид онкологічного новоутворення, що формується з гепатоцитів (клітин, з яких складається печінка). Виділяється кілька видів первинного раку печінки, найпоширеніший – гепатоцелюлярна карцинома. Первинний рак печінки зустрічається значно рідше, ніж вторинна форма (коли злоякісні пухлини інших органів метастазують в печінку).

Терміном первинний рак печінки називають злоякісну пухлину, яка формується з печінкових клітин (гепатоцитів), які з різних причин трансформуються в пухлинні. Інші назви патології – гепатоцелюлярна карцинома, рак печінково-клітинний чи гепатоцелюлярний рак.

Злоякісні пухлини печінки у структурі онкологічної захворюваності посідають шосте місце. Однак, за смертністю від раку вони стоять на третьому місці, а у пацієнтів з циротичними ушкодженнями онкологія печінки виходить на перше місце через несприятливі наслідки. Щороку по всьому світу реєструється до 780 тисяч пацієнтів із вперше виявленим раковим ураженням тканини печінки. Цей вид онкології має агресивний перебіг із вкрай несприятливими прогнозами. Якщо не розпочати своєчасне лікування, то тривалість життя зазвичай не перевищує двох років. Тому не відкладайте похід до лікаря та вчасно проходьте обстеження. Не знаєте де краще обстежитись? Звертайтесь до Medical Plaza, детальніше на сайті: https://medicalplaza.ua/uk/rak-pecinki.

Цей тип пухлини приблизно в тричі частіше реєструється серед чоловіків, ніж жінок. За останні 10 років спостерігається зростання кількості хворих. Середній вік пацієнтів віком від 50 до 65 років.

Тип пухлини залежить від клітин, з яких він розвивається: гепатоцелюлярна карцинома бере початок в ділянці клітин печінкової паренхіми, тоді як холангіокарцинома виникає в ділянці клітин, що формують жовчні протоки. Тип пухлини встановлюється за даними гістологічного дослідження.

Причини та чинники ризику

Точних причин раку печінки ще не встановлено. Найчастіше злоякісне ураження виникає на фоні тривалого запального процесу в печінковій тканині. Найчастіше перші ознаки раку печінки виявляються на фоні цирозу. У тих регіонах, де поширений вірусний гепатит, випадки раку печінки виявляються значно частіше. Так, приблизно у 25% всіх пацієнтів, з ознаками онкології печінки, виявляється вірусний гепатит С, а приблизно у 40% – хронічне носійство вірусу гепатиту В.

Серед інших чинників ризику, які підвищують ризик розвитку раку печінки, можна виділити:

• нераціональне харчування, що веде до ожиріння;
• прийом великої кількості алкоголю;
• тривалий прийом препаратів, які мають гепатотоксичність (включаючи стероїдні засоби, оральні контрацептиви);
• вплив зовнішніх чинників — токсинів, що вражають печінкові клітини (вінілхлорид, афлотоксини);
• тривалий стаж цукрового діабету;
• синдром Бадда-Кіарі (це епізоди тромбозу в ділянці печінкових вен);
• спадкові патології – хвороба Вільсона, гемохроматоз, тирозинемія, глікогеноз, дефіцит альфа-трипсину, поліпоз кишечника.

У деяких випадках визначити причини раку печінки не вдається, тоді випадки вважаються ідіопатичними.

Симптоми раку печінки

Перші ознаки раку печінки не мають специфічності, вони можливі і при багатьох інших патологіях органу (гострі та хронічні гепатити, альвеококкоз, цироз, ураження жовчних проток або метастази в печінку). На ранніх стадіях патологія може ніяк не проявляти себе, оскільки орган має високий резерв. Тому нерідко вперше рак печінки виявляється на УЗД, яке проводиться з приводу різних патологій внутрішніх органів, які розташовані біля печінки. Якщо пухлина має значний розмір, у пацієнтів можуть з’являтися такі скарги та прояви:

• зниження або повна відсутність апетиту (анорексія);
• зменшення кількості гемоглобіну та еритроцитів;
• неприємні відчуття, болючість у ділянці підребер’я, ближче до правої сторони або у верхніх відділах живота;
• нудота, напади блювання з домішкою жовчі чи їжі;
• збільшення розмірів живота за рахунок зростання пухлинного утворення, яке можна промацати через черевну стінку;
• асцит (зростання живота із-за скупчення у ньому рідини);
• втрата ваги, часом дуже значна (до кількох кілограмів за кілька місяців);
• пожовтіння шкіри та області білків очей (розвиток жовтяниці);
• виражений свербіж шкіри;
• носова кровотеча;
• порушення стільця – чергування запорів чи проносів;
• зміна забарвлення сечі (темна) та випорожнення (знебарвлення);
• розширення дрібних капілярів під шкірою (формування телеангіектазії).

На тлі зростання та розпаду пухлини можливе загальне нездужання, підвищення температури, слабкість.

Різновиди первинного раку печінки

Існує кілька варіантів класифікації для первинного раку печінки. Виділяють різні типи пухлини, які різняться за течією та прогнозом. Експерти виділяють кілька найбільш типових видів первинного печінкового раку (пухлина утворюється із клітин органу).

Гепатоцелюлярний рак – це пухлина (карцинома), що найчастіше виникає в області печінки. Як відомо з назви, ці пухлини формуються в гепатоцитах, що утворюють основу печінкової тканини. Перебіг гепатоцелюлярного раку можливий у двох клінічних формах — дифузна (коли уражається велика частина печінки) або вузлова (утворюється один осередок — вузол або кілька ділянок).

Можливий сприятливіший варіант цього раку — фіброламелярна карцинома, при ній є можливості більш активного лікування.

Холангіокарцинома — це пухлина злоякісного типу, яка бере початок в області жовчних проток.

Холангіогепатома — це змішаний варіант пухлини, при якій ракові клітини зароджуються як в області гепатоцитів, так і епітеліальних клітин в жовчних протоках.

Також можливі такі варіанти пухлин як ангіосаркоми, мезодермальні утворення – це ураження, що ростуть із лімфатичних капілярів, кровоносних судин чи клітин сполучної тканини.

У дітей можлива гепатобластома, також виділяється цистаденокарцинома. Вона виникає внаслідок переродження доброякісної пухлини.

Стадії раку печінки

Основу клінічної класифікації складає система TNM. Вона базується на патологічних особливостях новоутворення, і, залежно від стадії раку печінки, залежить її прогноз. Кожен критерій класифікації вказуватиме на присутність чи відсутність певних змін.

• T — це зростання і поширення пухлини, наявність декількох пухлинних вузлів, розміри найбільшого з них, а також проростання пухлинного вогнища в сусідні області.
• N — відображає метастазування пухлини в прилеглі (регіонарні) або віддалені лімфовузли;
• М — показник відображає метастазування раку печінки до інших органів.

Крім цих критеріїв на течію хвороби, особливості її лікування та прогноз раку печінки впливають наявність фіброзу та ступінь диференціювання пухлинних клітин. Чим нижчий ступінь диференціювання, тим сильніше ракові клітини відрізняються від здорових і тим агресивніший рак. Ці показники вкрай негативно впливають на виживання незалежно від стадії TNM.

Один із варіантів класифікації базується на показниках крові при раку печінки. Вони визначають функціональну активність печінки та вираженість цирозу. Оцінку проводять за рівнями загального білірубіну, сироваткового креатиніну, показників зсідання крові.

Первинний рак печінки: діагностика

Усім людям, які належать до групи високого ризику розвитку раку печінки, проводиться регулярне обстеження. Насамперед, лікарі дивляться УЗД-ознаки раку печінки в осіб, які страждають на хронічні запальні процеси органу, мають різні ступені цирозу. Їм показано виконання ультразвукового дослідження кожні півроку, навіть за відсутності скарг.

Крім того, їм показано виконання лабораторних досліджень крові на визначення онкомаркеру первинного раку печінки – АФП (розшифровується як альфа-фетопротеїн). При такому варіанті спостереження можна виявити пухлинні ураження на ранній стадії (коли ще немає симптомів і скарг), коли рак можна радикально вилікувати. Зміни в аналізах при раку печінки зі зростанням АФП характерно до 50-90% пацієнтів. Підвищення рівня понад 400 нг/мл можливе у осіб з великим розміром пухлини або пухлинами, що швидко ростуть. Але тимчасове підвищення показника можливе на тлі цирозу чи запалення гепатоцитів. Однак високий АФП у комбінації з даними УЗД, МРТ печінки підтверджує діагноз майже у 100% пацієнтів.

Виконання КТ або МРТ з контрастом допомагає у виявленні пухлини та уточненні її розмірів та локалізації, що важливо для складання плану лікування онкології печінки.

Якщо всіх цих даних недостатньо для встановлення діагнозу, виконують черезшкірну біопсію (пункційну або аспіраційну) під контролем ультразвуку. Ризик ускладнень за таких методів діагностики мінімальний.

Методи лікування раку печінки

При підтвердженні діагнозу раку печінки необхідно негайно розпочати лікування. Воно буде тривалим та включає кілька етапів. Крім того, залежно від типу пухлини, її розмірів та локалізації, поєднують кілька методів. Основний метод — хірургічне видалення раку — резекція частини печінки або її повне видалення з трансплантацією донорського органу. Якщо резекція неможлива, а відповідних донорів для трансплантації немає, лікарі можуть застосовувати нерезекційну терапію – черезшкірні введення етанолу, проведення радіочастотної абляційної терапії, емболізація артерій або хіміоемболізація пухлинних судин. Також можливе і традиційне лікування первинного раку печінки – хіміопрепарати, застосування рентгенотерапії, таргетних препаратів чи поєднання кількох методик.

У початковій стадії раку печінки основним методом терапії буде операція. Проводиться резекція пухлини у межах здорових тканин. Можлива одномоментна резекція та двоетапна операція з попередньою перев’язкою або емболізацією портальної вени.

Серед протипоказань до такого втручання виділяють ураження віддалених лімфовузлів та метастазування раку. Однак, якщо ділянки печінки, що залишається, недостатньо для повноцінного її функціонування, якщо функції органу істотно порушені, є ознаки печінкової недостатності, пухлина проросла в печінкову вену, вражає портальну систему, лікарі вдаються до альтернативних методів терапії.

Якщо пухлина розвивається на фоні цирозу – єдиний радикальний метод лікування – це трансплантація органу. Проте критерії для пересадки дуже жорсткі, тому така операція виконується нечасто.

Хіміотерапія при раку печінки застосовується нечасто через її малу активність щодо ракових клітин. Її проводять із використанням цитостатичних препаратів, але ефективність не перевищує 20%. При комбінації хіміопрепаратів з імунотерапією при раку печінки можливий розвиток токсичних побічних ефектів (зниження рівня тромбоцитів, лейкоцитів). Але пухлину можна зменшити до тих розмірів, коли її можна видалити. Дослідження у сфері застосування нових імунотерапевтичних препаратів ще проводяться, але вони вже показали певні успіхи.

Променева терапія при раку печінки застосовується обмежено, оскільки можливий розвиток променевого гепатиту та недостатності органу. Її використовують при неоперабельних новоутвореннях у сфері портальної вени, воріт печінки. Використовується сучасне обладнання, яке мінімізує пошкодження здорових тканин.

Одним із перспективних напрямків є таргетна терапія в онкології при раку печінки. Це спрямований вплив на ракові клітини без впливу на здорові тканини. Її використовують на стадіях, коли операція небезпечна чи неможлива, препарати допомагають скоротити розміри утворення.

Прогноз захворювання

При ранньому виявленні раку печінки виживання за 5 років становить від 60% і вище, при пізньому діагнозі не перевищує 1-2 років. Прогноз найбільш сприятливий при раку без ознак цирозу та виявленої фіброламелярної карциноми.

Профілактика раку печінки

Серед основних профілактичних заходів можна виділити відмову від прийому алкоголю, проведення вакцинації проти вірусного гепатиту, а також захист від зараження іншими типами інфекції. Крім того, важливо своєчасне розпізнавання та лікування патологій печінки, лікування жирового гепатозу та цирозу.