З Одеси до Трускавця: як живе курортне містечко під час війни, — ФОТО

Війна змінила життя у кожному куточку України. Вона наклала відбиток й на місця, які вважаються відносно безпечними. Курортне містечко Трускавець стало прихистком для українців з окупованих територій та зон активних бойових дій. Журналістка 048.ua побувала на Львівщині та дізналася, як живе бальнеологічний курорт в умовах війни. Далі — з її слів.

Склалося так, що я мала робочу поїздку до Трускавця і провела у ньому два дні. Разом з колегами з інших регіонів ми поселилися в одному з чотирьохзіркових готелів міста. Одразу вразила кількість постояльців, все ж таки війна, та й готель не з бюджетних. Було чути переважно російську мову. 

Незважаючи на надскладну ситуацію у країні, в готелі відчувалося життя: гарний шведський стіл, привітливий персонал, працюючий басейн та СПА, дитячий сміх в ігровій та невимушені розмови у лобі. 

Я познайомилася з колегою зі столиці, яка заради безпеки тимчасово переїхала до Трускавця разом із сім’єю. Вона розповіла, що більшість мешканців міста зараз — це переселенці з різних регіонів. Каже, ціни на житло дуже високі. Жити у Трускавці під час війни дуже спокійно, якщо порівнювати із Києвом. Проте смертельно нудно. Місто маленьке, розваг небагато. 

Мала годинку часу перед робочими справами, яку вирішила присвятити прогулянці Трускавцем. Звичайно, бювет теж не залишився без уваги. 

Перед тим, як вирушити на вулицю, пролунав сигнал повітряної тривоги, проте глянувши на реакцію народу (її не було), я не стала змінювати планів.*

Того ранку у Трускавці було морозно й сонячно. Напередодні випав сніг, що виблискував тепер під променями світла, сліпив очі, холодне повітря «палило» ніс. Місто виглядало зовсім казково.

Дивно, але біля дев’ятої години Трускавець тільки починав прокинатися, хоча його мешканці вже бігли по своїх справах. Тим часом до нижнього та єдиного нині працюючого бювету вишикувалася черга. 

Простоявши деякий час в очікуванні, я дізналася, що з 2020 року мінеральна вода у бюветі реалізовується лише за гроші. Для цього необхідно придбати спеціальну картку, на яку можна покласти будь-яку суму. Вартість одного літра води тепер становить 24 гривні, відповідно 100 грамів — 2,40 грн. 

Оскільки тривала повітряна тривога, каса була закрита. Закритим був і головний вхід. Дві жіночки запропонували мені скористатися їхньою карткою, адже в мене був малесенький стограмовий стаканчик.

Випивши цілющої води, я відправилася на місцевий сувенірний ринок-ярмарок. Дорогою звернула увагу, що майже о 10 годині ранку більшість магазинів залишалася закритою. Теж саме я побачила і на ринку. Два-три продавці ледаче відкривали свої лавки, а інші павільйони строкатими вивісками лише самотньо «розповідали» перехожим про «найкращі фермерські сири», «закарпатські вина», «вишукане хутро», що мирно чекають своїх майбутніх власників за дверцятами.

Вибору було мало, тому я зупинилася біля столика з «куманцями», з яких п’ють нафтусю, аби не нашкодити зубній емалі.

«В деякі з них вміщається до 350 мілілітрів коньку», — несподівано та цілком серйозно зазначив продавець. «Взяла на замітку», відповіла я з посмішкою та пішла у напрямку свого готелю.

Дорогою зустрівся художній музей Михайла Біласа, палац культури імені Шевченка та костел. Дещо не змінювалося ще за часів радянського союзу. Здалека доносився шум генераторів, а повз проїжджали автомобілі з номерами різних регіонів. В цілому місто та його мешканці подарували гарний настрій на цілий день.

Ввечері другого дня, перед відбуттям із Трускавця, колеги потащили мене на той самий сувенірний ринок. Та я його не впізнала. У повітрі відчувався аромат глінтвейну, грала музика, ярмарок сяяв, як посмішки торговців. Продавчиня вин щедро наливала нам «перлину Карпат» та «троянду Закарпаття», аби ми скуштували, а колоритний літній чоловік — власник пасіки у Трускавці — з любов’ю розповідав про свій мед, трав’яні збори та свічки ручної роботи.  

Вулиці вечірнього Трускавця наповнилися парочками, сім’ями з дітьми та пенсіонерами, зайнятими скандинавською ходьбою. Працюють ресторани і кафе, горить світло у вікнах готелів. Триває життя.

*Не ігноруйте сигналів повітряної тривоги, де б ви не були. 

Читайте також: З Одеси до Карпат: скільки у 2023 році коштує відпочинок в горах